Відзначення Всесвітнього Дня охорони праці | Якимівський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
27 Апр, 2017

Відзначення Всесвітнього Дня охорони праці

Щороку 28 квітня, з метою сприяння попередженню нещасних випадків і захворювань на робочому місці в усьому світі, Міжнародна організація праці відзначає Всесвітній день охорони праці. В усіх регіонах світу уряди, профспілки, організації роботодавців та спеціалісти-практики у сфері охорони праці організовують заходи з відзначення Дня охорони праці.

Указом Президента України від 18 серпня 2006року №685/2006 день об’єднання людей навколо проблеми збереження життя і здоров’я  працівників офіційно визнаний в Україні — 28 квітня. Наша держава разом з усім світом відзначає Всесвітній День охорони праці.

Для запобігання нещасним випадкам на виробництві існують цілі інженерні системи з техніки безпеки. З урахуванням специфіки будь-якого робочого процесу розробляються відповідні інструкції, приписи, правила з техніки безпеки, вводиться систематичний інструктаж працівників і всього персоналу, вводиться в штат інженер по техніці безпеки, а якщо це не можливо, то його функції виконує начальник підрозділу, зміни, майстер або бригадир. На жаль, це різко знижує якість контролю за дотриманням техніки безпеки. Статистика чітко показує, що найбільш часті випадки травматизму на виробництві відбуваються саме тоді, коли знижується увага працівника. Це як правило відбувається наприкінці робочого дня, в кінці робочого тижня. Тому на жаль, через недбальство виконавця робіт, правила техніки безпеки, часто пишуться ціною здоров’я та життя працівників.

Міжнародна організація праці оголосила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці для того, щоб привернути увагу світової громадськості до масштабів проблеми, а також до того, яким чином створення та просування культури охорони праці може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці.

Темою цьогорічного Всесвітнього дня охорони праці є «Удосконалення збору та використання даних про безпеку та гігієну праці». Найперспективніша модель економічного зростання України – це прискорення її інтеграції у світові торговельно-економічні та фінансові структури. Наша країна зможе знайти своє достойне місце серед розвинених країн лише за допомогою функціонування системи збору реальних, вірогідних, загальновизнаних безпекових показників трудової діяльності громадян. Проблема нашого суспільства — травматизм на виробництві дуже важлива, але на сьогоднішній день вона недостатньо усвідомлена. Для розв’язання такої проблеми потрібні систематичні та всебічні зусилля. Виходячи з офіційних даних, у середньому щороку на виробництві гинуть близько 400 осіб і 5 тис. травмуються (більш ніж 1 тис. – жінки). Приблизно 500 працівників стають інвалідами. Слід зауважити, що співвідношення показників загального травматизму і травматизму зі смертельними наслідками в Україні не відповідає закономірностям, що є у світі. Випадки смертельного травматизму в Україні вищі і становлять майже 7% від загальної кількості травмованих, а у країнах Заходу цей показник дорівнює 0,08–0,12%. Це можна пояснити не реєструванням великої кількості виробничих травм. Необхідність об’єктивної оцінки умов праці за факторами небезпеки зумовлена в Україні законодавчою нормою, яка зобов’язує роботодавців інформувати працівників про умови праці на робочому місці, в яких вони здійснюють трудову діяльність, про всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що потенційно можуть впливати на них і спричиняти відповідні негативні наслідки, загрожувати життю та здоров’ю.

Достовірний та систематичний збір інформації про стан охорони праці і травматизм на виробництві – це об’єктивне підґрунтя для здійснення аналізу всіх аспектів травматизму й розробки фахівцями профілактичних заходів на рівні підприємств, регіонів і держави. Оптимізація та підвищення точності збору даних за новітніми інформаційними системами дасть змогу чіткіше визначати пріоритети в державній політиці у сфері охорони праці, раціонально використовувати людські та матеріальні ресурси, а також підвищувати рівень безпеки на виробництві. Для України також першочерговим завданням є налагодження системи широкого доступу до даних про стан охорони праці, виробничий травматизм і професійні захворювання на рівні регіонів, фондів соціального страхування та держави. Відкритість і доступність подібних інформаційних даних значно підвищить ефективність профілактики й сприятиме створенню безпечних робочих місць. Фактично в кожній країні світу й міжнародних організаціях аналіз та оцінку ризиків для життя і здоров’я працівників розглядають як головний механізм профілактики виробничого травматизму та професійної захворюваності.

Швидке і дієве впровадження цього механізму у вітчизняну практику управління охороною праці можливе лише за наявності статистичних даних, які зможуть відображати реальний стан виробничого травматизму в Україні. Особливо це стосується використання кількісних методів оцінювання виробничого та професійного ризиків. Тому вкрай важливим є поліпшення системи реєстрації та повідомлення про нещасні випадки, що сталися на виробництві.

 

Основні законодавчі акти про охорону праці

 

В нашій державі основним нормативним актом, що містить норми про охорону праці, є Кодекс законів про працю України. Водночас спеціальним регулюючим актом охорони праці є Закон України «Про охорону праці», а також низка постанов та інших нормативно-правових актів.

В Основному Законі України – Конституції питанням охорони праці присвячено статті 43, 45 та 46. У ст. 43 Конституції України написано: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується», «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом»; «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється».

Згідно ст. 45 Конституції України «Кожен, хто працює, має право на відпочинок». Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У ст. 46 Конституції України наголошено на тому, що «громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

Основним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», дія якого поширюється на юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні й здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій працівників. Уперше в історії держави працівнику завдяки цьому закону було надано право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я, або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Цей закон розширив права працівників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку ушкодження їх здоров’я на виробництві.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці», охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 160 Кодексу законів про працю – постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Трудові колективи через обраних ними уповноважених, професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників контролюють додержання всіма працівниками нормативних актів про охорону праці на підприємствах, в установах, організаціях.

 

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

 

Дотримання основних норм законодавства в сфері охорони праці є гарантією безпеки виробництва та поліпшення діяльності підприємства. На сьогодні проблема відповідальності є ключовою в системі охорони праці. Органи системи контролю здійснюють свої повноваження застарілим способом, у зв’язку з чим постає основна проблема. Для аналізу відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони праці Україні варто вивчати систему контролю інших країн і впроваджувати необхідні зміни в українське законодавство.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Суб’єктами такої відповідальності можуть бути власники підприємств, керівники, їх заступники, керівники структурних підрозділів, а також інші посадові особи, які безпосередньо відповідають за дотримання законодавства про працю.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону праці» за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Що стосується матеріальної відповідальності за порушення законодавства про охорону праці та штрафні санкції, згідно ст. 43 Закону України «Про охорону праці» на компанію або окремого підприємця, які використовують найману працю робітників, можуть накладатися штрафи за таких підстав: порушення правил та норм нормативно-правових актів про охорону праці, або невиконання рішень чи розпоряджень уповноважених державних органів. Розмір штрафу залежить від характеру окремого правопорушення. У випадку порушення роботодавцем обов’язку сплати накладеного на нього штрафу йому  додатково доведеться сплатити пеню за кожен день прострочки. Слід зауважити, що особа, яка виконала штрафні санкції, не звільняється від обов’язку виправити правопорушення, що стало підставою для притягнення її до відповідальності.

У разі якщо із-за протиправної поведінки роботодавця виникає аварія або завдається шкода життю та здоров’ю робітника, роботодавець також відшкодовує потерпілому витрати.

Особливістю відповідальності в сфері охорони праці є той факт, що до неї можуть притягатись як роботодавець, так і працівник. В залежності від винної особи змінюється й порядок притягнення до відповідальності.

За наслідками правопорушення, що допущені робітником, передбачено застосування матеріальної відповідальності по відношенню до нього. Розмір відповідальності робітника  повинен обчислюватись, виходячи з  його середнього заробітку за календарний місяць.

Дисциплінарна відповідальність являється найбільш розповсюдженим видом відповідальності, що застосовується на підприємствах. Суб’єкт відповідальності – працівник. Дисциплінарна відповідальність може бути у формі усної або письмової догани, а також у формі відсторонення робітника від роботи на певний час або його звільнення. Строк для застосування засобів такої відповідальності – не більше 6 місяців з дати допущення порушення працівником.

В залежності від змісту правопорушення,  тяжкості наслідків та завданої шкоди, винну особу можливо притягнути до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Суб’єкт цих видів відповідальності – будь-яка особа (роботодавець, посадова особа компанії, робітник), котра спричинила порушення вимог законодавства про охорону праці. Правова підстава для накладення відповідальності – неправомірна дія особи, або ж її злочинна бездіяльність. При кваліфікації правопорушень враховується також ступінь вини особи (наявність прямого умислу або необережності).  Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 41 КУпАП). Kримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за порушення вимог охорони праці, яке створювало небезпеку для життя або здоров’я громадян, яке призвело чи могло призвести до нещасних випадків, аварій або інших тяжких наслідків. Ступінь покарання залежить від конкретних обставин і встановлюється Kримінальним кодексом України.

Якщо роботодавець не виконує вимог законодавства з питань охорони праці, то для нього настають негативні наслідки у формі відповідальності: адміністративної, кримінальної. Однак притягнення до відповідальності за порушення праці не може настати без дотримання законної процедури перевірки правильної організації системи охорони праці. Таке право перевірки сьогодні має Державна служба України з питань праці – центральний орган виконавчої влади України, утворений відповідно до вимог постановою Кабінету Міністрів від 10 вересня 2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», в результаті реорганізації шляхом злиття Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки та Державної інспекції з питань праці, а також передачі Держсанепідслужбою функцій з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об’єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об’єктів Єдиної газотранспортної системи.

Охорона праці є невід’ємною складовою забезпечення гармонійного розвитку суспільства. Саме тому важливо пам’ятати, що підвищення рівня культури охорони праці в суспільстві – це запорука збереження здоров’я та життя працівників.

Для отримання консультацій чи роз’яснень з правових питань звертайтесь до Якимівського бюро правової допомоги. Адреса: 71502, Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Центральна, б. 93.Телефон: (06131) 9-17-11. Е: iakymivske@legalaid.zp.ua

 

Вам понравиться

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *